Чудеса святого Миколая

Почалася зима і усі батьки готуються до новорічних свят. Першим святом зими вважається — День пам’яті святого Миколая. Інколи його називають дідом Морозом чи Санта Клаусом.

Що ми знаємо про святого Миколая? Авжеж, небагато. Деякі історики стверджують, що святих Миколаїв було двоє і жили вони у різні роки.

Одна із легенд про святого Миколая розповідає, що він був багатим спадкоємцем, який відмовився від спадку, аби допомогти нужденним. Він намагався знайти тих, кому потрібна була допомога і ніколи не бажав слави.

Багато легенд ходить по світу. Кожного року батьки нам дарували подарунки: інколи то були ручка чи блокнотик, книжка чи іграшка, шоколадка чи щось інше, дивлячись на що вистачало грошей. А тепер, підрісши, ми самі даруємо діткам подарунки. Але коли започаткувалася чудова традиція дарувати подарунки?

В одній із історій про св. Миколая розповідається про бідного чоловіка, який мав трьох дочок. У ті часи було важко видати дочок не маючи достатньо приданого, що вже казати, якщо у батька не буде приданого взагалі. Отже, троє дівчаток були приречені, бо їх мали продати в рабство, щоб ті якось змогли жити далі. Коли одна з доньок стала повнолітньою, батько зажурився, але не знав, як зарадити горю. Про ту сім’ю дізнався св. Миколай, він прийшов уночі до хати і закинув через відчинене вікно мішечок золота, якого б вистачило на більш-менш багатого нареченого. Так він вчинив ще два рази, аби всі сестри були щасливими у шлюбі.

Кажуть, що він останній раз мішечок вкинув через димохід, щоб його ніхто не помітив і не впізнав. До речі, подейкують, що мішечки були зроблені із старих панчох, тому з тих пір до Дня святого Миколая діти розвішують шкарпетки, сподіваючись, що вранці побачать там якийсь смаколик чи подаруночок.

Художник: James Christensen
Святий Миколай Чудотворець.
Народився у другій половині III ст. у місті Патари, області Лікії в Малій Азії. Був єпископом міста Мир, Лікія (сучасна Туреччина).

Розповідають ще одну історію, яка трапилася після смерті святого. Городяни міста Мира готувалися до святкування дня св. Миколая, але на їх місто напали пірати, вони забрали з церкви усі подарунки, які були приготовані городянами. Ще й маленького хлопчика прихватили, аби той прислуговував емірові. Рік хлопчик підносив емірові вино, а коли підійшло свято Миколая батьки не захотіли нічого святкувати, бо це нагадувало про їхню втрату. Історія повідомляє, що мати продовжувала молитися до святого, аби ще хоч раз побачити синочка.

Тоді і втрутився святий Миколай. Він почув молитви матері, забрав з палацу хлопчика і переніс до батьків.

Уже давно святого Миколая просять про захист діток від нещастя, щоб вони одужували і не хворіли.

Одна з історій розповідає про трьох студентів, які пішли в Афіни навчатися богослужінню, вони зупинилися в одному готелі, але злі люди пограбували і вбили їх,  а тіла порубали на м’ясо. Так сталося, що єпископ Миколай подорожував тією ж дорогою і зупинився у тому ж готелі.

Тієї ночі, коли сталося убивство, Миколай молився, а потім покликав до себе шинкаря. Чудотворець довго молився над понівеченими тілами невинних дітей і вони ожили.

Багато зцілив Миколай людей, багато чуд побачили люди і увірували в Христа, Іменем Якого зцілював Миколай і саме тому його називають Миколаєм Чудотворцем.

В Україні щиро шанують святого не одну сотню років. Хтось вважає, що Миколай посів роль язичницького божества, Мороза, проте це малоймовірно, адже Мороз не дарував подарунків, у крайньому випадку, немає таких відомостей, а скоріше навпаки — на села та міста посилав морози, а це аж ніяк не асоціюється з добром чи подарунками. У часи радянської влади, коли християнство та наші традиції намагалися знищити, образ святого Миколая приписали Діду Морозу. Досі у багатьох сім’ях по старій звичці подарунки приносить Дід Мороз, проте сьогодні молоді батьки стараються викоринити язичницькі нововведення і  дарують подарунки 19 грудня, в день пам’яті святого Миколая.

Звичайно, я не закликаю відмовлятися від сімейних традицій, які склалися у кожного по-своєму і лише пропоную не забувати про значення свята, про ту чарівність моменту, коли Миколаї і Миколайчики дарують подарунки по всьому світі діткам рідним і тим, які втратили батьків.

«Чудо Святого Миколая про київське отроча«
Розпис у храмі Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі в Києві

До речі, діяння Миколая не закінчувалися далекими нам територіями. Не дарма у Києві та за його межами ще за часи Київської Русі будували храми і називали іменем святого Миколая Чудотворця.

Близько 1091 року за часів Всеволода  І (1078-1093) молоде подружжя з Києва відправилося у Вишгород з паломництвом до мощей святих Бориса та Гліба. Повертаючись додому на човні, жінка задрімала і впустила немовля у воду.

Можете уявити, яке то було горе для батьків, але, навіть в таку хвилину розпачу, вони не зневірилися і молилися святому Миколаю, щоб той врятував дитинку. Коли батьки повернулися у Київ, то їм повідомили неймовірну звістку — біля ікони Миколая в зачиненому Софійському соборі лежало дитятко неушкоджене і мокреВідтоді ікона називається “Мокрою”, але, як то вже і не дивно, ікону нам не побачити на власні очі, бо зникла вона під час Другої Світової Війни. Проте, може, якщо ми щиро молитимемося, ікона повернеться на територію України…

Вірші до святого Миколая

***
Я нечемний був чуть-чуть,
Та я більше так не буду.
Миколай прийде, мабуть.
Все погане він забуде.
Обіцяю слухати я всіх,
Як получиться — незнаю.
Непосида я — не гріх
Правда Миколаю?

Спати ліг, і сняться зорі ,рай,
Білі ангели на хмарах,
А між ними Миколай
З подарунками на санах.

Ірина Герасимів

Ой, хто, хто Миколая любить
Ой хто, хто Миколая любить,
Ой хто, хто Миколаю служить, —
Тому святий Миколай
На всякий час помагай,
Миколаю!
Ой хто, хто спішить в твої двори,
Того ти на землі й на морі
Все хорониш від напасти,
Не даєш му в гріхи впасти,
Миколаю!
Ой хто, хто к ньому прибігає,
На поміч його призиває,
Той все з горя вийде ціло,
Охоронить душу й тіло,
Миколаю!
Миколай, молися за нами,
Благаєм тебе зі сльозами,
Ми тя будем вихваляти,
Ім’я твоє величати,
Миколаю!

Українська народна пісенька

Святий Миколай
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.

А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.

Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.

Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.

Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.

Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя».

І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.

Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах».

Юрко Шкрумеляк

Інтернет-магазин Маленьке Диво

Менеджер Інтернет-магазину «Маленьке Диво», Мирослава Приходькіна

Більше читайте тут: Who is St. Nicholas?, Найдавніша чудотворна київська ікона, Іконописне чудо Николая «Мокрого» В Свято-Макаріївській ЦерквіВІРШІ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s